розчленований
РОЗЧЛЕНО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розчленува́ти.
Береги Дністра здебільшого скелясті і розчленовані ярами (з наук. літ.);
Слань деякиз великих морських вовдоростей буває розчленована на ділянки, схожі на стебла й листки квіткових рослин (з навч. літ.);
// у знач. прикм.
Словосполучення становить розчленовану більш широку і конкретну назву певного явища (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)