розчленовуватися
РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗЧЛЕНУВА́ТИСЯ, у́ється, і рідше РОЗЧЛЕНИ́ТИСЯ, ни́ться, док.
1. Розділятися на окремі частини (про що-небудь суцільне, єдине).
Складені сполучники тому що, від того що, через те що та ін. можуть розчленовуватись. Тоді пауза робиться перед що (перед ним ставиться кома) (з навч. літ.);
Збились [лошаки] докупи і летять, неначе змії, немов одне велетеньське тіло, нездатне розчленитися на окремі частини (Д. Міщенко).
2. тільки недок. Пас. до розчлено́вувати.
Словник української мови (СУМ-20)