розчуленість
РОЗЧУ́ЛЕНІСТЬ, ності, ж.
Стан за знач. розчу́лений 2.
Бондар не чекав од лейтенанта такої розчуленості і подивився на нього здивовано (А. Хорунжий);
В салоні коротке замішання перейшло в жваву розмову про надзвичайну розчуленість Бальзака (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)