розчуленість

РОЗЧУ́ЛЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. розчу́лений 2.

Бондар не чекав од лейтенанта такої розчуленості і подивився на нього здивовано (Хор., Незакінч. політ, 1960, 78);

В салоні коротке замішання перейшло в жваву розмову про надзвичайну розчуленість Бальзака (Рибак, Помилка.., 1956, 126).

Значення в інших словниках

1. розчуленість — розчу́леність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. розчуленість — -ності, ж. Стан за знач. розчулений 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розчуленість — РОЗЧУ́ЛЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. розчу́лений 2. Бондар не чекав од лейтенанта такої розчуленості і подивився на нього здивовано (А. Хорунжий); В салоні коротке замішання перейшло в жваву розмову про надзвичайну розчуленість Бальзака (Н. Рибак).  Словник української мови у 20 томах