розчулено

РОЗЧУ́ЛЕНО. Присл. до розчу́лений 2.

Іван Петрович зробив крок наперед і розчулено обійняв високого козака за плечі (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 42);

Заспівував хтось тонко, дзвінко, розчулено (Збан., Єдина, 1959, 313);

Вона подала свою широку, чоловічу руку, і очі її розчулено заблищали (Тют., Вир, 1964, 155).

Значення в інших словниках

1. розчулено — розчу́лено прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. розчулено — Присл. до розчулений 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розчулено — РОЗЧУ́ЛЕНО. Присл. до розчу́лений 2. Іван Петрович зробив крок наперед і розчулено обійняв високого козака за плечі (О. Полторацький); Максим лише дякував і дякував розчулено (І. Багряний); –Так за чим зупинка? – розчулено промовив Гриць.  Словник української мови у 20 томах