розчулення

РОЗЧУ́ЛЕННЯ, я, с. Почуття, стан приємної схвильованості, зворушеності.

Тепер голос Владка, чистий і повний, мов голос дзвона, панував у залі. Ані сліду непевності,.. ані крихти розчулення (Фр., VI, 1951, 276);

Від розчулення їй навіть сльози були навернулися до очей (Збан., Переджнив’я, 1960, 247);

Вона сміялася і плакала, бо не могла перебороти свого розчулення (Вільде, Повнол. діти, 1960, 95).

Значення в інших словниках

1. розчулення — розчу́лення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розчулення — -я, с. Почуття, стан приємної схвильованості, зворушеності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розчулення — РОЗЧУ́ЛЕННЯ, я, с. Почуття, стан приємної схвильованості, зворушеності. Тепер голос Владка, чистий і повний, мов голос дзвона, панував у залі. Ані сліду непевності, .. ані крихти розчулення (І.  Словник української мови у 20 томах