розчулення

РОЗЧУ́ЛЕННЯ, я, с.

Почуття, стан приємної схвильованості, зворушеності.

Тепер голос Владка, чистий і повний, мов голос дзвона, панував у залі. Ані сліду непевності, .. ані крихти розчулення (І. Франко);

Від розчулення їй навіть сльози були навернулися до очей (Ю. Збанацький);

Вона сміялася і плакала, бо не могла перебороти свого розчулення (Ірина Вільде);

Батько аж сльозу пустив від розчулення (Василь Шевчук).

Значення в інших словниках

1. розчулення — розчу́лення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розчулення — -я, с. Почуття, стан приємної схвильованості, зворушеності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розчулення — РОЗЧУ́ЛЕННЯ, я, с. Почуття, стан приємної схвильованості, зворушеності. Тепер голос Владка, чистий і повний, мов голос дзвона, панував у залі. Ані сліду непевності,.. ані крихти розчулення (Фр.  Словник української мови в 11 томах