розчулення
РОЗЧУ́ЛЕННЯ, я, с.
Почуття, стан приємної схвильованості, зворушеності.
Тепер голос Владка, чистий і повний, мов голос дзвона, панував у залі. Ані сліду непевності, .. ані крихти розчулення (І. Франко);
Від розчулення їй навіть сльози були навернулися до очей (Ю. Збанацький);
Вона сміялася і плакала, бо не могла перебороти свого розчулення (Ірина Вільде);
Батько аж сльозу пустив від розчулення (Василь Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розчулення — розчу́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- розчулення — -я, с. Почуття, стан приємної схвильованості, зворушеності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розчулення — РОЗЧУ́ЛЕННЯ, я, с. Почуття, стан приємної схвильованості, зворушеності. Тепер голос Владка, чистий і повний, мов голос дзвона, панував у залі. Ані сліду непевності,.. ані крихти розчулення (Фр. Словник української мови в 11 томах