розчулення
РОЗЧУ́ЛЕННЯ, я, с. Почуття, стан приємної схвильованості, зворушеності.
Тепер голос Владка, чистий і повний, мов голос дзвона, панував у залі. Ані сліду непевності,.. ані крихти розчулення (Фр., VI, 1951, 276);
Від розчулення їй навіть сльози були навернулися до очей (Збан., Переджнив’я, 1960, 247);
Вона сміялася і плакала, бо не могла перебороти свого розчулення (Вільде, Повнол. діти, 1960, 95).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розчулення — розчу́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- розчулення — -я, с. Почуття, стан приємної схвильованості, зворушеності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розчулення — РОЗЧУ́ЛЕННЯ, я, с. Почуття, стан приємної схвильованості, зворушеності. Тепер голос Владка, чистий і повний, мов голос дзвона, панував у залі. Ані сліду непевності, .. ані крихти розчулення (І. Словник української мови у 20 томах