розчулено

РОЗЧУ́ЛЕНО.

Присл. до розчу́лений 2.

Іван Петрович зробив крок наперед і розчулено обійняв високого козака за плечі (О. Полторацький);

Максим лише дякував і дякував розчулено (І. Багряний);

–Так за чим зупинка? – розчулено промовив Гриць. – Давай будемо братами. Ось тобі моя рука (О. Бердник);

Заспівував хтось тонко, дзвінко, розчулено (Ю. Збанацький);

Вона подала свою широку, чоловічу руку, і очі її розчулено заблищали (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. розчулено — розчу́лено прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. розчулено — Присл. до розчулений 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розчулено — РОЗЧУ́ЛЕНО. Присл. до розчу́лений 2. Іван Петрович зробив крок наперед і розчулено обійняв високого козака за плечі (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 42); Заспівував хтось тонко, дзвінко, розчулено (Збан.  Словник української мови в 11 томах