розчулено

розчу́лено

Присл. до розчулений 2).

Значення в інших словниках

1. розчулено — розчу́лено прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. розчулено — РОЗЧУ́ЛЕНО. Присл. до розчу́лений 2. Іван Петрович зробив крок наперед і розчулено обійняв високого козака за плечі (О. Полторацький); Максим лише дякував і дякував розчулено (І. Багряний); –Так за чим зупинка? – розчулено промовив Гриць.  Словник української мови у 20 томах
3. розчулено — РОЗЧУ́ЛЕНО. Присл. до розчу́лений 2. Іван Петрович зробив крок наперед і розчулено обійняв високого козака за плечі (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 42); Заспівував хтось тонко, дзвінко, розчулено (Збан.  Словник української мови в 11 томах