розчулено —
Присл. до розчулений 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
розчулено —
РОЗЧУ́ЛЕНО. Присл. до розчу́лений 2. Іван Петрович зробив крок наперед і розчулено обійняв високого козака за плечі (О. Полторацький); Максим лише дякував і дякував розчулено (І. Багряний); –Так за чим зупинка? – розчулено промовив Гриць.
Словник української мови у 20 томах
розчулено —
РОЗЧУ́ЛЕНО. Присл. до розчу́лений 2. Іван Петрович зробив крок наперед і розчулено обійняв високого козака за плечі (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 42); Заспівував хтось тонко, дзвінко, розчулено (Збан.
Словник української мови в 11 томах