розшулічити
РОЗШУЛІ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що і без дод., діал.
Розібрати, зрозуміти.
Насилу я розшулічив, де їй край (Сл. Б. Грінченка);
[Грицько:] Отак прийдеться до чого-небудь, не розшулічиш сам – пішов до їх [них], то зразу й розкажуть (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)