розшулічити
РОЗШУЛІ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка, діал. Розібрати, зрозуміти.
Насилу я розшулічив, де їй край (Сл. Гр.);
[Грицько:] Отак прийдеться до чого-небудь, не розшулічиш сам — пішов до їх, то зразу й розкажуть (Мирний, V, 1955, 150).
Словник української мови (СУМ-11)