розщібати

РОЗЩІБА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко РОЗЩІ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЩІБНУ́ТИ, щібну́, щі́бнеш і рідко РОЗЩЕБНУ́ТИ, щебну́, ще́бнеш, док., що, розм., заст.

Розстібати.

Розщібає [Матвій] свою кирею, і дух .. свіжого сіна розходиться від його тугої постаті (М. Стельмах);

Руки розщібували шинель (В. Еллан-Блакитний);

Вона розщібнула рукав, закасала аж до плечей і встромила у воду руку, блакитну в місячнім сяйві (М. Коцюбинський);

Йон звелів Параскіці розщебнути сорочку на грудях (М. Коцюбинський);

Григорій розщебнув шинелю, шапку зсунув на сасмий чолопочок (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. розщібати — розщіба́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розщібати — -аю, -аєш і рідко розщібувати, -ую, -уєш, недок., розщібнути, -щібну, -щібнеш і рідко розщебнути, -щебну, -щебнеш, док., перех., розм., заст. Розстібати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розщібати — РОЗСТІБА́ТИ (роз'єднувати щось застебнуте), РОЗСТІ́БУВАТИ (РОЗСТЬО́БУВАТИ рідше), РОЗЩІБА́ТИ, РОЗЩІ́БУВАТИ розм.; РОЗХРИ́СТУВАТИ (перев. одяг — на грудях). — Док.: розстебну́ти (розстібну́ти), розщебну́ти (розщібну́ти рідше), розщепи́ти діал.  Словник синонімів української мови
4. розщібати — Розщіба́ти, -ба́ю, -ба́єш; розщі́баний; розщебну́ти, -бну́, -бне́ш і розщіпа́ти, розщепну́ти; розще́б[п]нутий  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розщібати — РОЗЩІБА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко РОЗЩІ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЩІБНУ́ТИ, щібну́, щі́бнеш і рідко РОЗЩЕБНУ́ТИ, щебну́, ще́бнеш, док., перех., розм., заст. Розстібати. Розщібає [Матвій] свою кирею, і дух..  Словник української мови в 11 томах