розщібатися
РОЗЩІБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідко РОЗЩІ́БУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЩІБНУ́ТИСЯ, щібну́ся, щі́бнешся і рідко РОЗЩЕБНУ́ТИСЯ, щебну́ся, ще́бнешся, док., розм., заст.
Розстібатися.
Параскіца затремтіла і, залякана, почала розщібуватись... (М. Коцюбинський);
Їм було душно. Антін розщібнувся (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)