розщібатися
РОЗЩІБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідко РОЗЩІ́БУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЩІБНУ́ТИСЯ, щібну́ся, щі́бнешся і рідко РОЗЩЕБНУ́ТИСЯ, щебну́ся, ще́бнешся, док., розм., заст. Розстібатися.
Параскіца затремтіла і, залякана, почала розщібуватись… (Коцюб., І, 1955, 270);
Їм було душно. Антін розщібнувся (Коцюб., II, 1955, 305).
Словник української мови (СУМ-11)