розщібнений

РОЗЩІ́БНЕНИЙ, РОЗЩІ́БНУТИЙ, а, е, розм., заст. Дієпр. пас. мин. ч. до розщібну́ти.

Стояв [Аркадій Петрович] упрілий, в одній сорочці, розщібнутій на грудях (Коцюб., II, 1955, 383).

Значення в інших словниках

1. розщібнений — розщі́бнений дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. розщібнений — розщібнутий, -а, -е, розм., заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до розщібнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розщібнений — РОЗЩІ́БНЕНИЙ, РОЗЩІ́БНУТИЙ, а, е, розм., заст. Дієпр. пас. до розщібну́ти. Стояв [Аркадій Петрович] упрілий, в одній сорочці, розщібнутій на грудях (М. Коцюбинський); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах