розіллятий
РОЗІЛЛЯ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розілля́ти.
На мить заплющивши очі, .. реально відчувала [Любов Прохорівна] смак мужніх Саїдових губ і чула буйний гомін крові, п'яно розіллятої в його артеріях (Іван Ле);
Лісова темрява, розіллята навколо, була такою густою, що багато хто з вирослих у степу чабанчуків-тавричан ще ні разу й не бачив такої в житті (О. Гончар);
// у знач. прикм.
Скрізь валялись клапті фільтрувального і газетного паперу, чорніли, сповнюючи повітря тугими й важкими запахами, плями розіллятих речовин (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)