розірваність

РОЗІ́РВАНІСТЬ, ності, ж.

1. Стан за знач. розі́рваний 2–5.

Встановлено, що студенти стереотипно відображають управлінську діяльність; їм властива розірваність уявлення про соціальне управління: педагогічний аспект (управління навчально-пізнавальною діяльністю, спілкуванням, засвоєнням, розвитком учнів), менеджерсько-професійний аспект (особливий вид професійної діяльності), адміністративний аспект (господарчо-розпорядницька діяльність) та соціально-політичний аспект (з наук. літ.).

2. Стан душевного розладу, розпачу.

Для абстрактних гуманістів трагічна розірваність людини, наслідок непримиренних протиріч XX століття – прямо-таки всесвітній закон (з газ.).

Значення в інших словниках

1. розірваність — розі́рваність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. розірваність — -ності, ж. 1》 Стан за знач. розірваний 2-5). 2》 Стан душевного розладу, розпачу. Розірваність мовлення — розлад мовлення, який характеризується порушенням або відсутністю в ній змістових або граматичних зв'язків, наявністю неологізмів та деформованих слів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розірваність — РОЗІ́РВАНІСТЬ, ності, ж. 1. Стан за знач. розі́рваний 2 — 5. 2. Стан душевного розладу, розпачу. Коли для абстрактних гуманістів трагічна розірваність людини, наслідок непримиренних протиріч XX століття — прямо-таки всесвітній закон...  Словник української мови в 11 томах