розірваність

розі́рваність

-ності, ж.

1》 Стан за знач. розірваний 2-5).

2》 Стан душевного розладу, розпачу.

Розірваність мовлення — розлад мовлення, який характеризується порушенням або відсутністю в ній змістових або граматичних зв'язків, наявністю неологізмів та деформованих слів.

Значення в інших словниках

1. розірваність — розі́рваність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. розірваність — РОЗІ́РВАНІСТЬ, ності, ж. 1. Стан за знач. розі́рваний 2–5. Встановлено, що студенти стереотипно відображають управлінську діяльність; їм властива розірваність уявлення про соціальне управління...  Словник української мови у 20 томах
3. розірваність — РОЗІ́РВАНІСТЬ, ності, ж. 1. Стан за знач. розі́рваний 2 — 5. 2. Стан душевного розладу, розпачу. Коли для абстрактних гуманістів трагічна розірваність людини, наслідок непримиренних протиріч XX століття — прямо-таки всесвітній закон...  Словник української мови в 11 томах