розірваність

РОЗІ́РВАНІСТЬ, ності, ж.

1. Стан за знач. розі́рваний 2 — 5.

2. Стан душевного розладу, розпачу.

Коли для абстрактних гуманістів трагічна розірваність людини, наслідок непримиренних протиріч XX століття — прямо-таки всесвітній закон, то радянський письменник точно бачить класові причини, що ведуть до загибелі людини, вказує реальний вихід з трагічної спустошеності (Літ. Укр., 22.V 1962, 3).

Значення в інших словниках

1. розірваність — розі́рваність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. розірваність — -ності, ж. 1》 Стан за знач. розірваний 2-5). 2》 Стан душевного розладу, розпачу. Розірваність мовлення — розлад мовлення, який характеризується порушенням або відсутністю в ній змістових або граматичних зв'язків, наявністю неологізмів та деформованих слів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розірваність — РОЗІ́РВАНІСТЬ, ності, ж. 1. Стан за знач. розі́рваний 2–5. Встановлено, що студенти стереотипно відображають управлінську діяльність; їм властива розірваність уявлення про соціальне управління...  Словник української мови у 20 томах