рокувати
РОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого і без дод., поет.
Те саме, що приріка́ти 1.
[Мартіан:] Я, мов ідолянин, дітей своїх на жертву рокував (Леся Українка);
Я ще не знав тоді, що над його чолом, Неначе шуляк, смерть поблискує крилом І кігті випуска, рокуючи на муку... (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)