ростучий
РОСТУ́ЧИЙ, а, е, рідко.
Дієпр. акт. до рости́;
// у знач. прикм.
Завданням радянської шкільної гігієни є вивчення ростучого організму у найтіснішому зв'язку з умовами його існування (з наук. літ.);
Обвали бомб, ростучий рев безодні, Удар об ґрунт залізнотілих брил (М. Бажан);
У житті завжди існує нове і старе, ростуче і відмираюче (із журн.);
Найчастіше на позначення молодого місяця вживається іменник місяць із прикметниками молодий, новий, ростучий (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)