ростучий
РОСТУ́ЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до рости́.
Завданням радянської шкільної гігієни є вивчення ростучого організму у найтіснішому зв’язку з умовами його існування (Шк. гігієна, 1954, 4);
У житті завжди існує нове і старе, ростуче і відмираюче (Вітч., 8, 1958, 134);
Обвали бомб, ростучий рев безодні, Удар об грунт залізнотілих брил (Бажан, І, 1946, 138);
Молода радянська поезія була поезією непідробної бадьорості і високого душевного піднесення, в якому відбилося життєрадісне світовідчування ростучого, висхідного класу, класу-переможця (Про багатство л-ри, 1959, 117).
Словник української мови (СУМ-11)