росяний
РО́СЯНИЙ, а, е. Прикм. до роса́.
Македон, стріпуючи мокрою чорною чуприною, запевняв, що ця росяна купіль, особливо при сході сонця, дає розвідникові силу і вроду (Гончар, III, 1959, 436);
Вимита земля, вся засіяна росяними кульками, сміялась до веселого сонця міріадами мерехтливих іскринок (Коз., Серце.., 1947, 72);
Кущі стьобали бійців по грудях та спинах, залишаючи на одязі темні росяні смуги (Тют., Вир, 1964, 383);
// Вкритий росою.
Гнат подався до ставка й сів під вербою на росяній траві (Коцюб., І, 1955, 30);
Чорніє млин, рум’яна спить вода, І солов’їна пісня молода Пливе струмком із росяного саду (Рильський, II, 1960, 120);
З тобою, мила, на світанні Ішли ми в росяні поля (Мас., Побратими, 1950, 40);
Зрідка спросоння заскрипить журавель або гупне біля якогось похиленого тину росяне яблуко.. на траву, і знову тиша (Стельмах, II, 1962, 26);
// Який супроводжується випаданням роси.
Вечір непомітно переходив у вологу, росяну ніч (Дмит., Наречена, 1959, 137);
У польовому стані, По росяній порі, Зійшлися на вечерю Засмаглі косарі (Нагн., Вибр., 1950, 198);
// Насичений росою; який буває під час випадання роси.
Ударив Остап Вересай по струнах — залунала в росяному повітрі косарська пісня (Бурл., О. Вересай, 1959, 35);
Балика жадібно дихав росяною свіжістю пущі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 41);
// Який здійснюється, відбувається під час випадання роси.
Росяне мочіння льону.
Словник української мови (СУМ-11)