росяний
РО́СЯНИЙ, а, е.
Прикм. до роса́.
Македон, стріпуючи мокрою чорною чуприною, запевняв, що ця росяна купіль, особливо при сході сонця, дає розвідникові силу і вроду (О. Гончар);
Вимита земля, вся засіяна росяними кульками, сміялась до веселого сонця міріадами мерехтливих іскринок (В. Козаченко);
Кущі стьобали бійців по грудях та спинах, залишаючи на одязі темні росяні смуги (Григорій Тютюнник);
// Вкритий росою.
Гнат подався до ставка й сів під вербою на росяній траві (М. Коцюбинський);
Чорніє млин, рум'яна спить вода, І солов'їна пісня молода Пливе струмком із росяного саду (М. Рильський);
З тобою, мила, на світанні Ішли ми в росяні поля (Т. Масенко);
Зрідка спросоння заскрипить журавель або гупне біля якогось похиленого тину росяне яблуко .. на траву, і знову тиша (М. Стельмах);
В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою (М. Вінграновський);
Синів, як море, усе ще росяний ранковий степ (Василь Шевчук);
// Який супроводжується випаданням роси.
Вечір непомітно переходив у вологу, росяну ніч (Л. Дмитерко);
У польовому стані, По росяній порі, Зійшлися на вечерю Засмаглі косарі (М. Нагнибіда);
* Образно. За вікном ішли росяні ранки (М. Хвильовий);
// Насичений росою; який буває під час випадання роси.
Ударив Остап Вересай по струнах – залунала в росяному повітрі косарська пісня (Ф. Бурлака);
Балика жадібно дихав росяною свіжістю пущі (З. Тулуб);
// Який здійснюється, відбувається під час випадання роси.
Росяне мочіння льону.
Словник української мови (СУМ-20)