рубатися
РУБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. Битися, воювати холодною зброєю (шашкою, шаблею і т. ін.).
Б'ється Остап і рубається, аж правиця козацька зомліває, одбився далеко від своїх (Марко Вовчок);
Чути, як запекло рубались козаки з панами, як брязкали шаблі й трощилися голови (О. Довженко);
Тут, на цих полях, рубався з турками прославлений Семен Палій (І. Цюпа);
Козаки уміли і дівчат ніжно любити, і з ворогами рубатися (О. Бердник).
2. Пас. до руба́ти 1–4, 6.
Словник української мови (СУМ-20)