рукомесло
РУКОМЕСЛО́, а́, с., розм.
Те саме, що ремесло́.
Вже моє рукомесло бур'яном поросло (Номис);
– Покинь, сину, берись за прадівське рукомесло (І. Карпенко-Карий);
Рукомесло тобі життя підкидало все якесь аж ніби кумедне: вузли в'яжи, парусину пучками перемацуй, наладновуй та вітер нею лови (О. Гончар);
– Є худоба в тебе чи, може, з рукомесла живешь? Мені дуже б ткача треба (М. Грушевський);
Мешканці, як це буває в нагір'ї, мають одне лише рукомесло. В Тержичі майже в кожному домі тчуть панчохи, місцями навіть в'яжуть (з наук.-попул. літ.);
Я мріяв тоді стати ковалем. Це рукомесло було в нашому селі у великій пошані (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)