рукопашний
РУКОПА́ШНИЙ, а, е.
Який здійснюється без зброї або холодною зброєю (про бій, битву).
Були хвилини, коли, солдати віч-на-віч сходились у рукопашному бою з ворогами в окопах (С. Скляренко);
Постріли стихли. На мурах закипів рукопашний бій (з переказу);
В рукопашному бою успіх битви визначали сокири (В. Гжицький);
// у знач. ім. рукопа́шний, ного, ч.; рукопа́шна, ної, ж. Бій, битва, що здійснюються врукопаш.
За вікнами вагона ніч Ішла, покраяна вогнями .. На полустанках передмість Йшли рукопашні з ворогами (П. Усенко);
На горбах закипіла рукопашна (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)