Словник української мови у 20 томах

румуни

РУМУ́НИ, ів, мн. (одн. руму́н, а, ч.; руму́нка, и, ж.).

Народ, що становить основне населення Румунії; представники цього народу.

Прохожі стрічались рідко, зате під ворітьми, на лавках, сиділи рядами .. веселі й гомінкі румуни (М. Коцюбинський);

Хто він є – цей бурлака з моря .. Румун чи англієць? (Ю. Яновський);

Окрім нас, сиділо ще дві пані в купе, .. це були румунки й говорили між собою лиш по-румунськи (О. Кобилянська).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. румуни — -ів, мн. (одн. румун, -а, ч.; румунка, -и, ж.). Народ, що становить основне населення Румунії; представники цього народу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. румуни — РУМУ́НИ, ів, мн. (одн. руму́н, а, ч.; руму́нка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Соціалістичної Республіки Румунії; представники цього народу. Прохожі стрічались рідко, зате під ворітьми, на лавках, сиділи рядами..  Словник української мови в 11 томах