рупити
РУ́ПИТИ, ить; мн. ру́плять; недок., що і без дод., діал.
Цікавити.
Що кому рупить, той про те і лупить (Номис);
Він закриється очима й плечима, йому ніщо не рупить (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)РУ́ПИТИ, ить; мн. ру́плять; недок., що і без дод., діал.
Цікавити.
Що кому рупить, той про те і лупить (Номис);
Він закриється очима й плечима, йому ніщо не рупить (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)