русалчин
РУСА́ЛЧИН, а, е.
Прикм. до руса́лка; належний русалці.
Водяник вигідно вкладається в очереті, очима слідкуючи роботу Русалчину (Леся Українка);
– Я чув колись легенду, – замріяно продовжував Франтішек Слівка. – В ній розповідається, як маленький хлопчик підслухав хоровод русалок, а потім ходив по всьому світу й грав на скрипці русалчині пісні (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)