рухлий
РУ́ХЛИЙ, а, е, розм.
Пухкий, розсипчастий, сипкий.
Земля рухла, скоро копається (Сл. Б. Грінченка);
Рухлий сніг;
// Який легко кришиться.
Реакції окиснення, в яких беруть участь вода і кисень повітря, перетворюють блискучі, тверді метали в рухлий, ні на що не придатний брухт (з наук.-попул. літ.);
Рухлий камінь.
Словник української мови (СУМ-20)