ручай
РУЧА́Й, ю, ч.
Невеликий потік води; струмок.
Навкруги неї [фортеці] зелена трава, і з одного боку, з-під кам'яної стіни, дзюрчить ручай (Ю. Яновський);
Прозорий ручай перетинав стежку (О. Донченко);
* Образно. А зерно у тій ланці – неначе заграва, на току потече – золоті ручаї... (М. Нагнибіда);
* У порівн. Потекла його мова, наче глибокий і прозорий ручай (І. Волошин);
// Про будь-яку рідину, що тече по чому-небудь, стікає з чогось.
Піт котився .. рясними ручаями (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)