ручище
РУЧИ́ЩЕ, а, с.
Збільш. до рука́ 1.
Він приступив ближче, сперся своїми здоровенними ручищами на батіг (М. Коцюбинський);
Забачивши Юлю, схопився [Отто], простяг волохаті ручища (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)РУЧИ́ЩЕ, а, с.
Збільш. до рука́ 1.
Він приступив ближче, сперся своїми здоровенними ручищами на батіг (М. Коцюбинський);
Забачивши Юлю, схопився [Отто], простяг волохаті ручища (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)