ручище

РУЧИ́ЩЕ, а, с. Збільш, до рука́ 1.

Він приступив ближче, сперся своїми здоровенними ручищами на батіг (Коцюб., І, 1955, 294);

Забачивши Юлю, схопився [Отто], простяг волохаті ручища (Тют., Вир, 1964, 458).

Значення в інших словниках

1. ручище — ручи́ще іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ручище — див. рука  Словник синонімів Вусика
3. ручище — -а, с. Збільш. до рука 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ручище — РУЧИ́ЩЕ, а, с. Збільш. до рука́ 1. Він приступив ближче, сперся своїми здоровенними ручищами на батіг (М. Коцюбинський); Забачивши Юлю, схопився [Отто], простяг волохаті ручища (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах