Значення в інших словниках
-
ручище —
ручи́ще іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
ручище —
див. рука
Словник синонімів Вусика
-
ручище —
РУЧИ́ЩЕ, а, с. Збільш. до рука́ 1. Він приступив ближче, сперся своїми здоровенними ручищами на батіг (М. Коцюбинський); Забачивши Юлю, схопився [Отто], простяг волохаті ручища (Григорій Тютюнник).
Словник української мови у 20 томах
-
ручище —
РУЧИ́ЩЕ, а, с. Збільш, до рука́ 1. Він приступив ближче, сперся своїми здоровенними ручищами на батіг (Коцюб., І, 1955, 294); Забачивши Юлю, схопився [Отто], простяг волохаті ручища (Тют., Вир, 1964, 458).
Словник української мови в 11 томах