руїнник
РУЇ́ННИК, а, ч.
Те саме, що руйнівни́к.
[Вересай:] От з таких Ярчуків і виростають прямі руїнники (І. Микитенко);
В цій постаті [фашистського льотчика] в уяві машиніста втілився конкретний ворог, убивця й руїнник (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)