Великий тлумачний словник сучасної мови

руїнник

руї́нник

-а, ч.

Те саме, що руйнівник.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. руїнник — руї́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. руїнник — Руйнівник, спустошувач, нищитель, пустошйтель.  Словник синонімів Караванського
  3. руїнник — див. руйнівник  Словник синонімів Вусика
  4. руїнник — РУЇ́ННИК, а, ч. Те саме, що руйнівни́к. [Вересай:] От з таких Ярчуків і виростають прямі руїнники (І. Микитенко); В цій постаті [фашистського льотчика] в уяві машиніста втілився конкретний ворог, убивця й руїнник (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
  5. руїнник — РУЙНІВНИ́К (той (те), хто (що) руйнує що-небудь), РУЇ́ННИК, РУЙНА́Ч, НИЩИ́ТЕЛЬ рідко. Рух руйнівників машин почався разом із виникненням машинного виробництва (з підручника); Руїнників прогнали ми далеко (М.  Словник синонімів української мови
  6. руїнник — Руї́нник, -ка і руйнівни́к, -ка́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. руїнник — РУЇ́ННИК, а, ч. Те саме, що руйнівни́к. [Вересай:] От з таких Ярчуків і виростають прямі руїнники того, що творить робітничий клас (Мик., І, 1957, 426); В цій постаті [фашистського льотчика] в уяві машиніста втілився конкретний ворог, убивця й руїнник (Донч., VI, 1957, 177).  Словник української мови в 11 томах
  8. руїнник — Руїнник, -ка м. Разрушитель. К. ПС. 7. Наслідити руїнника монгола. К. Дз. 80.  Словник української мови Грінченка