руїнний

руї́нний

-а, -е.

1》 Прикм. до руїна 1).

2》 Те саме, що руйнівний.

Значення в інших словниках

1. руїнний — руї́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. руїнний — Руйнівний, руїнницький, спустошливий, спустошувальний, деструктивний.  Словник синонімів Караванського
3. руїнний — РУЇ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до руї́на 1. У бетонних буреломах все узбережжя. Велетень якийсь, Геракл XX віку, бився тут з морем, і зосталось побойовище: багатотонне груддя залізобетону, як після бомбування, лежить вподовж берега в руїнному хаосі (О.  Словник української мови у 20 томах
4. руїнний — РУЙНІВНИ́Й (який руйнує що-небудь), РУЙНУВА́ЛЬНИЙ, РУЇ́ННИЙ, РУЇ́ННИЦЬКИЙ, РУЇВНИ́ЧИЙ рідко, РУЙНА́ЦЬКИЙ рідко, РОЗРУ́ЙНИЙ діал.; СПУСТО́ШЛИВИЙ (який руйнує дощенту).  Словник синонімів української мови
5. руїнний — Руї́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. руїнний — РУЇ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до руї́на 1. У бетонних буреломах все узбережжя. Велетень якийсь, Геракл XX віку, бився тут з морем, і зосталось побойовище: багатотонне груддя залізобетону, як після бомбування, лежить вподовж берега в руїнному хаосі (Гончар...  Словник української мови в 11 томах
7. руїнний — Руїнний, -а, -е Разрушительный. Впинили від лютої руїнної роботи. К. ЦН. 292. Кохається в руїнних ідеалах. К. Дз. 189.  Словник української мови Грінченка