рівчачок
РІВЧАЧО́К, чка́, ч.
Зменш.-пестл. до рівча́к.
Поки Корній прокопав перший рівчачок упоперек греблі, то добре впрів (Б. Грінченко);
– Ні, ти ось що пообіцяй... – несподівано запинаючись, почав Ходак таємниче, і над переніссям його занепокоєно збіглися два рівчачки (Яків Баш).
Словник української мови (СУМ-20)