рівчачок
РІВЧАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до рівча́к.
Поки Корній прокопав перший рівчачок упоперек греблі, то добре впрів (Гр., І, 1963, 417);
— Ні, ти ось що пообіцяй… — несподівано запинаючись, почав Ходак таємниче, і над переніссям його занепокоєно збіглися два рівчачки (Баш, Надія, 1960, 196).
Словник української мови (СУМ-11)