ріжечок
РІЖЕ́ЧОК, чка, ч.
1. Зменш.-пестл. до ріжо́к 1–9.
Сестра восени пішла додому на Полтавщину, а він, передавши нею поклони матері та злиденний свій заробіток, зав'язаний вузликом у ріжечку хустки, – зостався ще на одну весну в степах (О. Гончар).
2. Певний вид вишивки.
Словник української мови (СУМ-20)