ріжечок
РІЖЕ́ЧОК, чка, ч.
1. Зменш.-пестл. до ріжо́к 1-9.
Сестра восени пішла додому на Полтавщину, а він, передавши нею поклони матері та злиденний свій заробіток, зав’язаний вузликом у ріжечку хустки, — зостався ще на одну весну в степах (Гончар, II, 1959, 28).
2. Певний вид вишивки.
Словник української мови (СУМ-11)