садовина
САДОВИНА́, и́, ж., збірн.
1. Садові дерева (перев. плодові).
Лукаш усе садовину ростив та кохав (Марко Вовчок);
Дикі пущі, що оточували навколо замок, тисячами рук перероблені на паркову садовину (О. Стороженко);
Митруньо вздрів багато дерев, а на землі повнісінько всілякого цвіту, що позлітав уже з садовини (Л. Мартович);
Кзил-Су, жартуючи, полоскала ці землі, дзюрчала в коріннях садовини (Іван Ле);
// Саджанці плодових дерев.
[Юрко:] Позавчора Денис привіз з вокзалу садовину і штук з десяток щеп геть понівечив (М. Кропивницький).
2. Плоди садових дерев; фрукти.
Вже і дині, і кавуни, і садовина поспіла (О. Стороженко);
Турецькі базари завалені виноградом та всякою садовиною (Леся Українка);
В сім'ї найбільше розмовляли про сади, про золотобокі наливні яблука, про нечувані врожаї садовини (з наук.-попул. літ.);
Люди здавна помітили, що ця маленька комаха [сонечко, божа корівка] позитивно впливає на врожаї садовини й городини, знищуючи шкідників сільськогосподарських культур (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)