сайгак
САЙГА́К, а, ч.
1. Те саме, що суга́к.
Сайгак прудконогий шмигоне десь далеко-далеко і зникне вмить між густими травами (М. Коцюбинський);
Ще в кінці XIX ст. у басейні Самари водилися сайгаки, борсуки, горностаї (з наук. літ.);
* У порівн. Прудко, як сайгак, стрибнула вона з хати (Б. Грінченко).
2. діал. Два кілки, між якими прив'язують овець.
Ану, хлопці, піймайте оту вівцю та в сайгаки її, а то вона ще одкинеться од ягняти (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)