сайгак
САЙГА́К, а, ч.
1. Те саме, що суга́к.
Сайгак прудконогий шмигоне десь далеко-далеко і зникне вмить між густими травами (Коцюб., І, 1955, 180);
Ще в кінці XIX ст. у басейні Самари водилися сайгаки, борсуки, горностаї (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 33);
*У порівн. Прудко, як сайгак, стрибнула вона з хати (Гр., II, 1963, 65).
2. діал. Два кілки, між якими прив’язують овець.
Ану, хлопці, піймайте оту вівцю та в сайгаки її, а то вона ще одкинеться од ягняти (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)