самбо
СА́МБО¹, невідм., с.
Вид, система боротьби, що включає больові прийоми і дає змогу чинити опір сильнішому або озброєному супротивникові (скорочення від російського “самозащита без оружия”).
Я займаюся самбо і знаю такі прийомчики, що ви в мене зараз позлітаєте вниз, як груші (В. Нестайко);
Він ніколи не застосовував самбо при нападі; лише захищаючись, вдавався до жорстких прийомів, та й то обирав такі, щоб не покалічити супротивника (Г. Усач);
Прийомом самбо автоінспектор вибив зброю з рук злочинця (з газ.);
Бойове самбо.
СА́МБО², невідм., ч. і ж.
Бразильські мулати.
Словник української мови (СУМ-20)