самобутньо

САМОБУ́ТНЬО.

Присл. до самобу́тній.

Кожен композитор прагне по-своєму, самобутньо розв'язати творчі проблеми, знайти найяскравіші художні засоби виразності (з наук. літ.);

У загальному, багатоголосому хорі письменників різних країн і народів голос Остапа Вишні зазвучав з великою силою, свіжо й самобутньо (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. самобутньо — самобу́тньо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. самобутньо — Присл. до самобутній.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самобутньо — Самобу́тньо, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. самобутньо — САМОБУ́ТНЬО. Присл. до самобу́тній. Кожен композитор прагне по-своєму, самобутньо розв’язати творчі проблеми, знайти найяскравіші художні засоби виразності (Мист.  Словник української мови в 11 томах